Київська міська клінічна лікарня №4
Київська міська клінічна лікарня №4

Історія міської клінічної лікарні №4

Навесні 2012 року відзначила 40-річчя від дня заснування Київська міська клінічна лікарня № 4 (перше найменування – Київська міська клінічна лікарня № 7).

Необхідність створення великого багатопрофільного медичного закладу постала в 60-ті роки минулого століття. Ці роки характеризувалися бурхливим розвитком промислової і наукової сфер Залізничного району, стрімким зростанням кількості населення, освоєнням нових територій, що супроводжувалося активним збільшенням житлового будівництва, кількості підприємств, науково-дослідних установ.

На той час в районі функціонували: 1-а об’єднана лікарня на 100 ліжок по вул.Островського, 48 та поліклініка по вул.Саксаганського, 107  на чолі з головним лікарем Трахтенбергом Є.Г. Ці установи не відповідали зростаючим потребам населення району в медичній допомозі. Тому рішенням Київського міськвиконкому від 30 березня 1965 року за № 504 міському відділу охорони здоров’я (копія Рішення) було відведено земельну ділянку площею 10,0га по вул.Солом’янській, 17 під будівництво лікарні на 600 ліжок і поліклініки на 1200 відвідувань у зміну. Грандіозний та сучасний на той час проект втілювався в життя протягом 5 років і був завершений у 1972 році відкриттям міської клінічної лікарні № 7.

Лікарня №1. Вул.Островського, 48  Поліклініка. Вул. Саксаганського, 107  Є.Г. Трахтенберг

Вул. Солом’янська, 17  Рішення Київського міськвиконкому  Рішення Київського міськвиконкому

Багато сил, енергії, душі в процесі будівництва лікарні й поліклініки, у формуванні колективу, підготовці матеріально-технічної бази було віддано першим головним лікарем комплексу – заслуженим лікарем України, учасником ВВВ Георгієм Михайловичем Старостенком.

Активною сподвижницею створення нового закладу, справжньою душею колективу, мудрим порадником, добрим товаришем і, разом з тим, висококваліфікованим лікарем, досвідченим та вимогливим керівником-організатором була Анна Автономівна Жданова.          

Амбулаторно-поліклінічну службу нового лікувального комплексу очолював енергійний, висококваліфікований і досвідчений керівник Павло Володимирович Рухадзе.

У підготовці лікарні до прийому перших пацієнтів активну участь брали всі члени новоствореного колективу. Проводилась велика робота по благоустрою території, прибиранню приміщень, усуненню будівельних недоліків, обладнанню робочих місць, створенню необхідної інструктивної документації.

Суттєву роль у впроваджені стратегії розвитку медичної галузі Залізничного району, координації дій медичних закладів, контролю за виконанням настанов міської влади відігравав районний відділ охорони здоров’я, яким керували в різні роки Лілія Петрівна Герасименко (1978-1979), Лідія Андріївна Кантимирова (1979-1982), Людмила Іванівна Рубан (1982-1984), Рудольф Іванович Сичов (1984-1987).

Г.М. Старостенко  А.А. Жданова 

  Г.М. Старостенко  Г.П. Ликов

У 1988 році функції та повноваження райздороввідділу були передані Центральній районній клінічній лікарні (КМКЛ № 7).  За 40 років її існування  на посаді головного лікаря працювали:

- Старостенко Георгій Михайлович (1972-1973);

- Ликов Георгій Павлович (1973-1976);

- Ткаченко Володимир Андрійович (1976-1979);

- Коваль Микола Іванович (1979-1985);

- Бернович Олег Васильович (1985-1990);

- Чегусов Володимир Володимирович (1991-березень 2011);

- Сидоренко Віктор Володимирович (з березня 2011).

  М.І. Коваль  О.В. Бернович

В.В. Чегусов  В.В. Сидоренко

Запорукою успішної роботи керівництва лікарні протягом усіх років була плідна співпраця з міським управлінням охорони здоров’я, яке в різні роки очолювали Г.Г.Бородай, В.М.Дідиченко, О.В.Бернович, В.Д.Юрченко, М.В.Гульчій, В.Г.Бідний, Р.М.Макомела та інш.

Неоцінну допомогу на всіх етапах розвитку заклад отримував від районної влади, яка здійснювала не тільки контроль та нагляд, а і завжди проявляла увагу до потреб колективу.

Своєчасне сприяння у справах та різноманітні ініціативи по удосконаленню організації медичного обслуговування мешканців Залізничного (згодом – Солом’янського) району з боку Валерія Григоровича Титарчука, Івана Петровича Сидорова, безвідмовна участь у вирішенні найскладніших проблем заступника голови адміністрації, багаторічного куратора лікарні Ніни Григорівни Новикової, справжнього члена  великої медичної родини, дозволяли знайти своєчасну відповідь на питання які щодня ставило життя.  

З 1980 року  потужна багатопрофільна лікарня відігравала суттєву роль в структурі медичних закладів Києва. Її велике навантаження щодо надання медичної допомоги мешканцям міста вимагало від працівників  напруження всіх сил, самовідданості, постійного підвищення кваліфікації. 

Завдання по формуванню колективу, плануванню навчання лікарів, медичних сестер було покладено на відділ кадрів, у якому багато років працювали Роздайбеда Григорій Сергійович, Добронравова Серафіма Михайлівна, Біте Тамара Данилівна. В даний час посаду завідуючого відділу кадрів обіймає Ставоровська Ірина Володимирівна.

Дуже важливою ланкою в процесі координації дій підрозділів лікарні, у налагоджені комунікації з установами і закладами  різного рівня, у спілкуванні з громадянами, була й лишається служба секретарів-референтів головного лікаря. Отримавши безцінний досвід роботи на цьому відповідальному посту, путівку у велике життя отримали молоді спеціалісти Пронько Тетяна, Кузьмич  Наталія, Скоробогата Ірина Володимирівна.

    

Скоординовані дії адміністрації лікарні, керівництва Київського медичного інституту ім. О.О.Богомольця та Інституту підвищення кваліфікації лікарів у виконанні основного завдання, яке стояло перед лікарнею, дозволило їй зайняти гідне місце в міській мережі закладів охорони здоров’я. Кваліфіковані спеціалісти – професори, доценти, лікарі – відомі й за межами Києва. Ряд високопрофесійних спеціалістів у 1980-1990 роках виїхали за межі України й успішно працюють у різних країнах світу – Німеччині, США, Ізраїлі, Греції, Франції, Канаді, Австралії та інших.

Відносна стабільність в організації медичної допомоги киянам у період до 80-х років сприяла поступовому розвитку колективу, досягненню високих результатів професійної діяльності. Значну роль у цьому відіграв тодішній головний лікар Микола Іванович Коваль – людина, яку поважали всі працівники і досі зберігають про нього шанобливу пам’ять.

Старші медичні сестри  Н.П. Малишевська, О.В. Бернович, Н.П. Кузьминський 

З 1985 по 1990 рік головним лікарем працював Бернович Олег Васильович, енергійність, фаховість, самовідданість якого сприяли тому, що  лікарня стала одним з передових закладів у наданні медичної допомоги дорослому населенню міста Києва. З зусилля головного лікаря Берновича О.В. були направлення на формування та зміцнення колективу, створення команди однодумців. З його ініціативи та активної підтримки працівників було запроваджено багато новітніх заходів в організації роботи, втілено сучасні методи лікування та діагностики, суттєво покращено матеріально-технічне забезпечення. Олег Васильович був одним з перших керівників медичних закладів Києва, який впровадив у практику комп’ютерну обробку статистичних даних, бухгалтерських звітів. Ціла низка нововведень, які народилися в цей період в лікарні, була розповсюджена по багатьох клініках міста.

Від 1991 до березня 2012 року головним лікарем працював Чегусов Володимир Володимирович – впродовж кількох десятиліть загальновизнаний колективом лікарні лідер, талановитий, креативний керівник.

У складний період перебудови, коли нова влада неодноразово вживала заходи по реформуванню та реорганізації системи охорони здоров’я, не завжди вдало експериментуючи в пошуках нових форм фінансування, в забезпеченні ліками, обладнанням, заслугою головного лікаря  було збереження найкращих традицій лікарні та найцінніших морально-етичних принципів його попередників. Це і дбайливе безкорисливе ставлення до пацієнтів, і уважне – до їхніх близьких, а головне – збереження славетного колективу високопрофесійних лікарів, медичних сестер, адміністративно-господарчого персоналу на тлі безупинного економічного зубожіння медичних установ, це активне використання великого практичного досвіду та постійний розвиток наукового потенціалу  знаної і шанованої киянами лікарні.

В.В. Чегусов з керівним складом лікарні  Інфекційна реанімація. П.В. Чегусов 

Завдяки далекоглядності та енергійним діям В.В.Чегусова у 1990-2000 роках, за підтримки Головного управління охорони здоров’я м. Києва, було створено унікальні структурні підрозділи, а саме: визнаний у Києві центр по лікуванню лептоспірозу; перше в системі травматолого-ортопедичної служби міста спеціалізоване відділення для лікування хворих з пошкодженням хребта та спинного мозку; Київський міський центр розсіяного склерозу. Впровадження сучасної методики лікування лептоспірозу сприяло тому, що  летальність при цій тяжкій хворобі за останні 15 років знизилась з 50% до 7%. Хворих на цю небезпечну недугу до КМКЛ № 4 направляють медичні заклади не тільки з Києва, а й з усієї України.

Від 2000 року, з метою розв’язання складної проблеми щодо надання в Києві кваліфікованої медичної допомоги хворим з пошкодженнями хребта та спинного мозку, в спеціалізованому відділенні КМКЛ № 4 було запроваджено успішне відновно-реабілітаційне лікування спинальних хворих з використанням найсучасніших методик.

Шлях по створенню Київського міського центру розсіяного склерозу, який на сьогодні є сучасним медичним підрозділом, визнаним професіоналами в Україні та за її межами, розпочався з виконання в клініці науково-дослідної роботи по вивченню проблем демієлінізуючих захворювань. Центр нині несе велике навантаження в організації лікування хворих на розсіяний склероз, надає консультативну допомогу громадянам України та інших держав.

Постійний розвиток закладу, підбір професіоналів високого ґатунку, створення комфортного морального клімату, підтримка навчання молодих спеціалістів, отримання ними практичних навичків відбувалися завдяки кропіткій роботі команди досвідчених адміністраторів, серед яких – заступники головного лікаря Сичов Рудольф Іванович, Дода Таїсія Федорівна, Тараканова Людмила Павлівна, Швед Георгій Павлович, Рейдман Аркадій Семенович, Козачук Василь Петрович, Берчанський Марко Онисимович, Кузнецов Анатолій Вікторович.

Центр розсіяного склерозу. Л.Ф. Галич, Т.О. Кобись, С.Сепехрі  В.П. Бондарчук  Л.В. Лавренчук, О.В. Калініченко, А.Й. Бриндак, Т.І. Федорова

Величезний обсяг роботи по організації медсестринської справи виконували головні медичні сестри лікарні  Бондарчук Віра Пименівна та Лавренчук Людмила Василівна. З  1987 року на цьому дуже відповідальному посту успішно працює  Киян Людмила Миколаївна.

Специфічною рисою тих часів була наявність в кожному закладі партійної організації (єдиної в СРСР комуністичної партії), комсомольської організації, інших громадських об’єднань. Яскравими діячами в цій сфері були Н.П.Кузьмінський, О.В.Бернович, Л.Д.Мартинович, Є.Ф.Охрименко, О.М.Гунченко, С.О.Бутирін, які користувалися заслуженою пошаною.  

Багаторічним лідером  і керівником профспілкової організації лікарні була Малишевська Ніна Павлівна.

З 1987 року естафету відданості громадській діяльності, захисту інтересів медичних працівників, підхопила та до сьогоднішнього дня несе Людмила Василівна Курко, яка довгий час працювала на передовому краї рятування хворих – в відділенні анестезіології та реанімації. В її доробку окрім повернених до життя людей ціла низка учнів, які успішно працюють в найскладнішій медичній сфері.

Л.М. Кіян  Н.П. Малишевська, В.П. Бондарчук  Л.В. Курко

За ініціативи громадських організацій, активного розвитку набули такі форми роботи, як «Наставництво» – допомога досвідчених фахівців молодим спеціалістам, регулярні конкурси «Кращий у професії»,  рух «За здоровий спосіб життя», проводились спортивні змагання, практикувалися виїзди на природу, екскурсії, вечори відпочинку, зустрічі з цікавими людьми, концерти, оформлялися стенди, настінні газети тощо. Неформальними лідерами цих заходів виступали як ветерани, так і молодь. Особливо яскравою постаттю в організації спортивних змагань запам’ятався к.м.н., лікар-травматолог Всеслав Опанасович Ковган – засновник та багаторічний керівник відомої всій Україні дитячої спортивної школи «Мала Флотилія».

Талановитою наставницею, вихователем багатьох молодих спеціалістів була старша медична сестра 1-го хірургічного відділення  Калініченко Олена Василівна.

Протягом багатьох років працівники лікарні брали участь в якості тренерів та суддів у виїзних змаганнях підприємств району по цивільній обороні. Змагання, які проводилися силами Залізничного району, були взірцем для всього Києва. 

Робота лікарні в останні роки проходила на тлі реорганізацій та реформ у всій мережі лікувальних закладів міста, а також змін у територіальному устрої: Залізничний район у 2000р. був об’єднаний з Жовтневим районом. Населення новоствореного району  склало 360тис. мешканців, що перевищує кількість населення, наприклад, Полтави.

В.О. Ковган  О.П. Богатов, А.Я. Грушевський, О.В. Калініченко  О.І. Смикодуб з колективом клініки

Не можна оминути таку важливу сторону діяльності лікарні, як співпрацю з іншими медичними установами. Так з 1972 року встановлено плідні контакти з кафедрами Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, з Національною академією післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, з Київським медичним коледжем ім. П.І Гаврося. Виконуючи основне статутне завдання – надання висококваліфікованої медичної допомоги, працівники лікарні брали активну участь у науково-дослідній роботі: захищено 27 кандидатських дисертацій, опубліковано 740 наукових статей. Випускники НМУ ім. О.О.Богомольця, курсанти Національної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, студенти Київського медичного коледжу ім. П.І. Гаврося в стінах лікарні набули безцінних теоретичних знань, які дозволяють їм успішно працювати в медичних закладах України й світу, керувати підрозділами, закладами, кафедрами та лабораторіями.

Слова вдячності колектив висловлює керівництву міста, ректору НМУ ім. О.О.Богомольця, академіку НАМН України проф. Москаленку В.Ф., ректору НМАПО ім. П.Л.Шупика, чл.-кор. АМН України, проф. Вороненку Ю.В. за сприяння в укріпленні матеріально-технічної бази, розширення лікувальних та діагностичних можливостей, організацію висококваліфікованої медичної допомоги мешканцям  Києва (за 40 років надано медичну допомогу близько 1млн. громадян столиці) та інших міст України (зокрема Донецька, Одеси), а також закордонним громадянам. 

Професор В.М. Короткий з колективом клініки  Доц. А.М. Тяжкороб з колективом  Професор В.В. Гебеш з колективом клініки

На базі лікарні отримали практичні навички і теоретичні знання, засвоїли принципи, які сповідує вітчизняна медицина, 100 тис. студентів НМУ ім. О.О.Богомольця, НМАПО ім. П.Л.Шупика, медичного коледжу ім. П.І.Гаврося.   

Протягом 1972-2012 років пройшли навчання понад 1300 іноземних студентів Національного медичного  університету ім.О.О.Богомольця. Сьогодні у відділеннях лікарні на базах кафедр НМУ ім. О.О Богомольця (кафедра анестезіології і реанімації; терапії № 2; хірургії № 2; нервових хвороб; патологічної анатомії) проходять навчання близько 200  іноземних громадян. Вихованці клінічної лікарні працюють в 53 країнах світу від Японії до Канади.

Головний лікар Сидоренко Віктор Володимирович
Написати нам лист